Екологія — це наука, яка вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів і т.п.) між собою та з навколишньою неорганічною природою, загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня, середовище мешкання живих істот (включаючи людину). Посилення впливу людини на природу надає все більшої гостроти екологічним проблемам взаємодії людини та природи, людства та біосфери. Глобальна екологія стала єдиним вченням про екологічні взаємовідносини біосфери з чинниками різного походження, намагаючись комплексно досліджувати вплив на неї антропогенних, космічних, географічних, геохімічних та інших факторів. Основні завдання глобальної екології полягають у вивченні антропогенних змін природного довкілля, обґрунтування методів його збереження та поліпшення в інтересах людства, з’ясування закономірностей еволюції біосфери. Першочерговим завданням є прогнозування змін біосфери в майбутньому.
Отже, багато вчених займались практичною екологією, не називаючи її так. Тільки у 1866 році завдяки Е.Геккелю ця нова галузь знань одержала свою назву. Підручник містить практичні роботи, короткий термінологічний словник, які сприятимуть глибшому осмисленню теоретичного матеріалу, виробленню навичок його практичного застосування.
Уривок із підручника (“Екологія людини” Залеський І. І., Клименко М. О.) надано виключно для ознайомлення. • методи прогнозування та математичного моделювання. Кожний із етапів є надзвичайно важливим і має свої складності. • порівняльний метод, котрий передбачає вивчення об’єктів через порівняння з іншими об’єктами, тощо. Диференціація і інтеграція екологічного знання. З’являється погляд про зростаючу роль випадкових факторів в функціонуванні екологічних систем.
Різноманітні способи та методи очищення повітря та стічних вод, утилізація відходів та інші технологічні способи охорони та покращення середовища відносяться до сучасної науки про навколишнє середовище, що оточує людину, тому існує думка, що їх не можна приєднувати до екології. Прикладна екологія – дисципліна, що вивчає механізми руйнування біосфери людиною, способи запобігання цим процесам, та розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого середовища. Таким чином, екологія як біологічна читати тут наука вивчає організацію життя рослин та тварин, займається вивченням взаємодії живих організмів з оточенням, умовами існування, способом життя. Екологія – наука про способи обмеження споживання ресурсів біосфери для задоволення потреб господарської діяльності людини, або іншими словами, наука про обмежувальні прогнози в господарській діяльності людини на Землі. Все більше людей бере участь в діяльності з охорони навколишнього середовища, а екологія стає все більш важливою для життя людини і її існування на планеті.
Найрозвиненішим і «найстарішим за віком» є блок біоекологія — материнський субстрат екологічної науки. Структура цього блоку побудована з врахуванням ідей сучасних видатних біоекологів (Ю. Одум, Р. Дажо, М. Ф. Реймерс, І. Дедю та ін.). Але до вже відомих підрозділів блоку біоекології додаються ще такі, як основи біоіндикації, експериментальна екологія, заповідна справа, біоекомоніторинг, біосферна, екологія людини. Геоекологія або ландшафтна екологія вивчає особливості функціонування екологічних систем, в залежності від їх географічного положення.
Під терміном екологія розуміють таку галузь знань як загальна екологія, а наука, що вивчає діяльність людини в галуз охорони довкілля називається енвайронментологія (від surroundings — довкілля). Це і зумовлює деякі розбіжності при тлумаченнях термінів різними вченими. На методологічній обмеженості концепцій класичної екології наголошує і М.Рац.
Місце Екології Людини В Системі Природничих І Гуманітарних Наук
Існують різні підходи до структуризації екології як науки. На основі сформованих напрямків в екології, у 1990 році М.Ф.Реймерс запропонував таку структуру екології як науки (див. рис. 1.). Саме структура екології за М.Ф.Реймерсом була основою для розвитку цієї науки в 90-і роки минулого століття. В той же час, саме в цей період починається тотальне зростання впливу людини на природу.
1 Предмет, Об’єкт І Завдання Екології Людини
На цих засадах виникала “органічна школа” в архітектурі, екологічна етика, які орієнтовані на організацію життя людини і світу за законами краси і добра. Загальна тенденція розвитку екології подібно до інших природничих наук виявлялася у визначенні специфіки об’єкта та його складному структуруванні, в якому реалізуавався принцип ієрархічності структур біоти й екологічних чинників. Водночас формувалась система методів якісного та кількісного аналізму екосистем. Дуже широким є спектр підрозділів екології. До нього входять спеціалізовані екологічні науки, які розрізняються за об’єктом та предметом дослідження.
Екологодемографічний Стан Людства
Сучасний стан екології як науки за параметрами, які означені дослідниками, може кваліфікуватися як становлення постнекласичної науки. Отже, об”єктивізм, однозначність, аналітичність, жорстке кваліфікування, що є вимогами класичного природознавства втрачають свою вагомість. За межі природничої науки виходить і предмет “глобальної екології”. В результаті виникають питання охорони природи і охорони оточуючого людину середовища, які не є лише біологічними, природничонауковими, а мають і соціальний зміст. Сучасна екологія виконує практико-прогностичну функцію.
2) міждисциплінарний (комплексний), який, крім природних, бере до уваги і соціокультурні чинники. За типами середовища – біому, екологія поділяється на екологію моря. – час активного концептуального та методологічного оформлення екології, багатоаспектного емпіричного та теоретичного розвитку. На перших трьох етапах домінували детерміністські уявлення про структуру екологічних об’єктів. У наступних етапах домінують стохастичні уявлення (стохастичні явища — випадкові). Наведений розподіл розвитку екології на етапи звичайно умовний.